У 22 роки «Я гадки не маю» — це досить непогана відправна точка
Автор: Праніт В., стажер з розробки програмного забезпечення, Runable
Від найму…
Я був звичайним студентом, який хотів створювати щось нове, а потім приєднався до стартапу з YC, де ми розробляли автономну систему, що допомагала HR-фахівцям наймати висококваліфікованих розробників з різних платформ — від LinkedIn до GitHub. Там я створив Агент, який керує процесом рекрутингу full-stack, дозволяючи рекрутеру автоматизувати весь конвеєр. Агент також відбирав кандидатів на основі критеріїв, як-от активність у соціальних мережах, наявність значної присутності в інтернеті та багато іншого.
…до отримання роботи
Я потрапив у Runable, коли, за іронією долі, досліджував сайт для рекрутингу. Мені сподобалося те, що вони роблять, і я зв’язався з ними. Співбесіда була дещо нетрадиційною, особистою, з нашим співзасновником Сакшамом. Ми менше говорили про те, що я вмію, а більше про те, як я можу вдосконалити себе, свою роботу та свої навички. Його набагато більше цікавив мій спосіб мислення та довгострокове бачення, ніж те, що я можу зробити в цей момент. Мабуть, я сказав правильні речі, бо вже наступного разу я був найнятий.
Поєднання інженерії та маркетингу
Окрім того, що я рекомендую круту музику, у Runable я займаюся інженерною стороною маркетингу. Моя головна робота — створювати вебсайти, які швидко завантажуються, мають високий рейтинг і надійно працюють. Це цікава задача, оскільки я створюю продукт не лише для наших користувачів; я також працюю над вебсайтом, який допомагає залучати нові таланти. Мій фокус не на тому, щоб зробити все яскравим. Він на тому, щоб люди могли легко знайти нас, досліджувати без перешкод і ніколи не замислюватися, чи працює сайт. Це той драйв, до якого я прагну.
Що відрізняє Runable від мого іншого досвіду?
Ну, у мене немає багаторічного досвіду, щоб порівнювати — мені 22, тому мої історії «за моїх часів» ще не дуже довгі. Але з того, що я вже встиг відчути, тут є щось по-справжньому особливе.
Люди знають, як досягати результатів. Коли настав час працювати, вони зосереджені, беруть на себе відповідальність і докладають зусиль. Але серйозне ставлення до роботи не означає бути серйозним кожну секунду дня. Тут все ще є місце для сміху, невимушеної розмови та справжньої насолоди від компанії людей, які тебе оточують.
Що я ціную найбільше, так це те, наскільки люди готові допомогти, коли це потрібно. Коли ти новачок, навіть просте питання може здатися зізнанням на всю кімнату, що ти не маєш жодного уявлення, що відбувається. Коли хтось витрачає хвилину, щоб пояснити тобі все, не змушуючи почуватися дурнем, це має величезне значення. Ти перестаєш так сильно перейматися тим, щоб здаватися всезнайкою, і починаєш реально вчитися.
Я все ще багато в чому розбираюся, але тут це робити комфортно. Є в кого вчитися, є робота, яка тебе підштовхує, і підтримка, коли ти застряг. І сподіваюся, що через деякий час я буду тією людиною, яка допомагає іншим у всьому розібратися — а не тим хлопцем, який постійно ставить Запит (можливо, і ні, адже мені знову ж таки лише 22).
Наостанок
Я дізнався так багато за такий короткий час, що досі намагаюся зрозуміти, як мій мозок вміщує все це. Я знав, що багато чому навчуся, прийшовши сюди, але точно недооцінив, як часто я думатиму: «Зачекай, я навіть не знав, що таке існує».
І справа не лише в отриманні нових навичок. Це навчання тому, як підходити до проблеми, ставити кращі питання і усвідомлювати, що моя перша ідея не завжди найкраща — дещо смиренне відкриття.
Найцікавіше те, що це все ще відчувається як початок. Щоразу, коли я звикаю до чогось, з’являється щось нове, з чим треба розібратися. Я впевнений, що будуть дні, коли це здаватиметься занадто складним, але мати стільки можливостей для навчання і людей навколо, у яких можна вчитися — це досить хороша позиція. Якщо я вже стільки засвоїв, мені щиро цікаво побачити, на що я буду здатний через рік.
